У 1822 році французький винахідник Жозеф Ньєпс створив перше фотографічне зображення. Так і було закладено початок фотографії. Уже в 1839 році в Чикаго фотографи почали закарбовувати багату спадщину мегаполіса. За винятком кількох пейзажів, найбільш ранні знімки становили собою портрети засновників міста, зроблені в перших студіях. Про те, як розвивалася фотографія в Чикаго, поговоримо тут chicago-future.com.
Великий винахід
У 1850 році з’явилися паперові фотовідбитки, зроблені зі скляних негативів. Вони зробили фотографії доступними й спровокували розвиток професії фотографа. Перші студії в Чикаго з’явилися на рубежі 1850-1860-х років. Послуги в них надавали самі власники. Популярними були знімки в старовинних форматах. У середині 1860-х років з’явилися стереографічні картки. На відміну від фотографій, зроблених для альбомів, ці двокадрові знімки переглядалися через стереоскоп, який створював тривимірну ілюзію. Стереокартки з місцевими краєвидами мали велику популярність, їх видавали наборами й поширювали по всій країні.
Недорога і проста в управлінні перша камера «Kodak» Джорджа Істмена, презентована в 1888 році, зробила революцію в аматорській фотографії. Жителі Чикаго стали закарбовувати кожен аспект свого життя. А доступність гнучкої рулонної плівки та розвиток комерційної індустрії обробки знімків спростили роботу фотографів і підвищили їхню активність.
Епоха інновацій
У 1890-х роках відбулися унікальні технологічні інновації в поліграфічній промисловості. Завдяки цьому фоторепродукції почали з’являтися в книгах, журналах, газетах. Винахід сухих колодіонних пластин звільнив фотографів від використання громіздких негативів із мокрими пластинками, які обмежували фотографування. Ще одним великим нововведенням стало впровадження півтонових та інших фотомеханічних методів друку, а також високошвидкісних друкарських машин. Це дало змогу легко і дешево публікувати знімки.
У XIX столітті Чикаго стало головним друкарським і видавничим центром на Заході. Комерційні компанії, такі як: «JW Taylor Company» (1880-1916), “Barnes-Crosby Company” (1897-1960), “Kauffman and Fabry” (1910-1963) та інші, отримували для себе користь у сфері нерухомості та торгівлі. На відміну від студійних фотографів, які концентрувалися виключно на портретах, вони зосередилися на архітектурі та рекламі. Приблизно в той самий час стали з’являтися комерційні фотографи, які працювали в сусідніх районах і забезпечували містянам фотозйомку повсякденного життя. Також вони займалися оформленням освітлення церемоній, тісно співпрацювали з місцевими газетами та підприємствами.
Одним із найбагатших джерел міських пейзажів була художня поштова листівка, яку випускали великі комерційні фотостудії. У 1893 році вперше представлені фотолистівки на Всесвітній виставці отримали миттєвий успіх. Найбільшої популярності вони досягли в 1920-х роках.
Розвиток фотомистецтва
Наприкінці 1880-х років кілька журналістів-розслідувачів, які працювали в газетах і організаціях соціальних служб, побачили у фотографії новий інструмент, який дає змогу пробудити громадськість до проведення різних соціальних реформ. У Чикаго фотографи таких об’єднань, як «Infant Welfare Society» і «Visiting Nurse Association», наслідували приклад Люїса Гайна з Нью-Йорка, зафіксувавши труднощі нових іммігрантських груп, які живуть у нетрях. Ця робота породила потік фотожурналістських знімків, які поступово перетворили Америку з літературного на візуальне суспільство.
Документальна фотографія досягла свого апогею в 1930-1940-х роках у національних і періодичних виданнях, які висвітлювали: політичні та економічні питання, повсякденне життя простих містян. У той час як нова фотожурналістика намагалася демонструвати щоденні події, паралельно розвивався рух «офіційної фотографії», — знімків, на яких намагалися показати речі такими, якими вони є. Найамбітніший проєкт такого роду, започаткований у національному масштабі, створила «The Farm Security Administration» у 1930-1940-х роках. Його головна мета полягала в тому, щоб донести людям, що всі верстви суспільства повинні докласти максимальних зусиль для подолання Великої депресії.
У повоєнний період фотографія отримала новий виток розвитку. Галереї продавали знімки як предмет мистецтва, а художні музеї почали використовувати їх для складання своїх колекцій. Ближче до 1960-х років у Чикаго почався бум колекціонування, публікації та експонування фотографій. У 1970-х роках у художніх школах, університетах, коледжах і навіть середніх школах були створені спеціальні фотографічні програми. Таким чином, тисячі містян, охочих опанувати це мистецтво, змогли пройти навчання.
Такий інтерес до фотографії стимулював у Чикаго організацію та проведення великої кількості музейних і галерейних виставок, написання книжок, створення каталогів і фотодокументальних проєктів. Сучасні люди навіть не уявляють життя без фотографії, щоправда, у них з’явилося набагато більше можливостей робити якісні знімки, ніж у предків.
