Наприкінці XIX століття Чикаго стало великим центром комерційного друку в США, поступаючись лише Нью-Йорку. Міські друкарні тісно співпрацювали з видавцями журналів і каталогів, у них навіть був доступ до інформації про залізничні перевезення. Таким чином, вони досягали конкурентоспроможних позицій, пише chicago-future.com.
Зародження друкарень
До впровадження великих друкарських машин приблизно в 1860-х роках, невеликі друкарні були майже в кожному американському місті. Ринки за межами великих видавничих центрів були місцевими або регіональними. Чикаго не стало винятком. Першу газету «Chicago Weekly Democrat» у 1833 році створив Джон Келгун. У 1840 році вона стала щоденною.
Швидке зростання міста призвело до того, що вже в 1846 році в ньому працювало 8 друкарень і 4 газети, що зробило його головним центром друку в регіоні. З 1850 року по 1870 рік у Чикаго сформувалася інтегрована поліграфічна промисловість. У 1860 році газети повідомляли про 29 друкарень. Близько 68 книжкових магазинів, 5 виробників друкарського приладдя та обладнання, а також численні розповсюджувачі друкованої продукції обслуговували галузь на регіональному рівні.
Журнали були особливо важливими навіть у ці ранні роки. Приблизно 20 нових видань на рік починали виходити в Чикаго в період 1860-1880 років. З 1850-х років більшого значення набула залізнична поліграфія, оскільки багато залізничних ліній відкрили в місті свої штаб-квартири. Однією з перших подібних друкарень була «Rand McNally & Co.» заснована в 1868 році. Не менш важливою спеціалізацією чиказьких друкарень, що розвивалася, був друк поштових каталогів.
У 1872 році друкарі почали працювати в офісах, розташованих у новому центральному районі. Якраз у цей період стався технічний прогрес у галузі механічних друкарських машин, це призвело до створення великих друкарень із кваліфікованими працівниками. А також до появи будівель у стилі лофт, у яких були спеціально відведені місця для розміщення друкарських машин. «Donohue & Co.» (1861), «W. F. Hall Printing Company» (1892) були серед найбільших компаній, які займалися друком великих тиражів підручників, журналів і каталогів.
Активний розвиток друкарської сфери
Одночасно з розвитком друкарської сфери в місті почали відкриватися ливарні майстерні, які займалися виробництвом друкарських машин. Однак через великі розміри та швидке зростання галузі більша частина обладнання, як і раніше, імпортувалася зі Сходу. Місцеве підприємство «The Miehle Company» випускало тонкі високошвидкісні листові преси, а «The Goss Company» – рулонні преси для газет.
Розвинена чиказька друкарська галузь становила собою інтегрований регіональний комплекс постачальників і виробників з великими експортними поставками в різні країни світу. У 1900 році в Чикаго було 9 газет загального тиражу.
Після Першої світової війни Чикаго посіло провідну позицію в промисловості й перевершувало навіть великі східні міста. До кінця XX століття штаб-квартири 4 з 10 найбільших поліграфічних компаній світу перебували в межах 100 миль від Чикаго. Однак інтернаціоналізація їхньої діяльності в 1970-х роках призвела до експорту фактичного друку.
Станом на 1927 рік у Чикаго працювало близько 1500 виробничих підприємств, які забезпечували роботою понад 3000 людей. У 1960 році в місті було 2100 друкарень, включно з 3 найбільшими у світі на той момент: «Donnelley», «W. F. Hall» і «Cuneo».
Попри те, що Чикаго ніколи не було центром літературного книговидання, починаючи з 1860-х років, воно відігравало важливу роль у видавничій справі, зокрема у випуску журналів і поштових продажах. З 1920-х років, міські друкарні та вигідні тарифи на доставку переманили великі журнальні видавництва з інших регіонів.
