Якщо говорити про архітектуру цегляних будинків, то слід зауважити, що на початку XX століття дедалі більше мешканців Чикаго прагнули перебратися з тісних центральних кварталів у більш спокійні райони. Цими районами стали околиці міста. Тут з’явилися цілі квартали Chicago Bungalow — невисоких цегляних будинків, що утворили навколо міста так званий Bungalow Belt.

Чому архітектура тут була спочатку переважно дерев’яна, як Велика пожежа вплинула на любов Чикаго до цегли та чим особливі місцеві бунгало — читайте далі на chicago-future.com.

Історія житлової забудови Чикаго: від Workers’ Cottages до бунгало

Щоб зрозуміти, звідки взялися чиказькі бунгало, варто повернутися до другої половини XIX століття. Тоді місто швидко зростало завдяки промисловості, торгівлі та залізниці. До Чикаго приїжджали тисячі робітників та іммігрантів, яким потрібно було десь жити. У центральних районах зводили багатоквартирні будинки, але чимало родин прагнули мати окреме помешкання. Для них забудовники пропонували Workers’ Cottages — невеликі робітничі будинки, які можна було спорудити на досить вузькій міській ділянці.

Такі споруди зазвичай мали дерев’яний каркас, просту прямокутну форму та двосхилий дах. Усередині розміщували кілька кімнат, кухню і побутові приміщення. Часто будинок мав один або півтора поверху, а піднятий над землею перший рівень дозволяв облаштувати підвал. Фасади не вирізнялися особливою розкішшю: дерев’яна обшивка, вікна, вхідні двері та скромні декоративні деталі. Для робітничого житла цього було достатньо. Головне — отримати власний дах над головою, а не змагатися із сусідами за найгарніший карниз.

Ділянки в Чикаго були довгими й вузькими, тому будівельникам доводилося пристосовувати проєкти до їхньої форми. Поширеним стандартом став наділ приблизно 25 на 125 футів. Будинок розміщували ближче до вулиці, залишаючи місце позаду для господарських потреб, а згодом і гаража. Саме така організація простору згодом вплинула на вигляд багатьох житлових районів міста.

Велика пожежа, цегельне виробництво та поява Chicago Bungalow

Після пожежі 1871 року цегла й камінь набули в Чикаго особливого значення. Звісно, одна катастрофа не могла миттєво змінити всі будівельні звички міста. Дерев’яні будинки продовжували зводити там, де це дозволяли правила.

Чикаго мало й іншу перевагу — великі поклади глини в регіоні. Її використовували для виробництва цегли, а місцеві підприємства могли забезпечувати будівельників значними обсягами матеріалу. На початку XX століття цегельна промисловість уже була добре розвинена.

Тоді ж на початку XX століття до Чикаго дісталася мода на бунгало, що поширювалася по США зі Сходу на Захід і навпаки — від Каліфорнії до великих міст. Сам термін bungalow має індійське походження, але в американській архітектурі ним почали називати невеликі будинки з простим плануванням, широкими звисами даху та зв’язком внутрішнього простору з подвір’ям.

Приблизно з 1910–1911 років такі споруди почали масово з’являтися на околицях Чикаго. У період між 1910 і 1930 роками до міста прибуло понад мільйон мешканців. Частина родин, зокрема діти іммігрантів, які вже мали стабільніші доходи, хотіла залишити перенаселені старі квартали і придбати власне житло. Забудовники купували відкриті землі на краю міста, ділили їх на ділянки та пропонували будинки середнього цінового сегмента.

Chicago Bungalow: цегляні фасади, планування та архітектурні особливості

Типовий Chicago Bungalow — це одноповерховий або півтораповерховий будинок із повноцінним підвалом. Його головна особливість — цегляні стіни, низький дах із широкими звисами та видовжена прямокутна форма. Найчастіше фасад виходив вузькою стороною до вулиці, адже будівлю потрібно було вписати в стандартну міську ділянку. Над основним дахом іноді розміщували невелику надбудову з вікнами — дормер, який давав світло горищному приміщенню.

Цегла могла бути червоною, коричневою, жовтою або мати кілька відтінків. У деяких будинках фасади доповнювали вставками з вапняку, декоративною кладкою чи кам’яними деталями навколо вікон. Перед входом зазвичай облаштовували невеликий ґанок зі сходами від рівня тротуару.

Планування теж мало свої характерні риси. У передній частині будинку зазвичай розташовували вітальню, далі — їдальню, а ближче до заднього фасаду — кухню. Спальні групували в іншій частині споруди, відокремлюючи приватну зону від приміщень для приймання гостей. У більшості будинків було дві або три спальні та один санвузол. Підвал використовували для зберігання речей, пральних чи технічних потреб, а горище спочатку часто залишали незавершеним. За потреби його можна було облаштувати під додаткову кімнату.

Архітектура Chicago Bungalow зазнала впливу руху Arts and Crafts, а також школи Prairie, пов’язаної з Френком Ллойдом Райтом та іншими американськими архітекторами. Звідси — прості форми, увага до матеріалів, широкі вікна та горизонтальні лінії. Водночас забудовники не прагнули зробити кожен будинок унікальним архітектурним експериментом. Вони використовували повторювані планування, змінювали оздоблення, колір цегли, форму вікон і даху.

До 1930-х років у Чикаго налічувалося близько 80 тисяч таких бунгало. Вони становили значну частину односімейної житлової забудови й утворили характерний пояс навколо центральних районів. Для міста це був спосіб розмістити велику кількість родин у невисоких будинках, не перетворюючи околиці на суцільну багатоповерхову забудову.

Сучасний Bungalow Belt: збереження архітектурної спадщини Чикаго

Після Другої світової війни смаки покупців почали змінюватися. У нових передмістях дедалі частіше будували одноповерхові будинки типу ranch і споруди з розділеними рівнями — split-level. Chicago Bungalow поступово втрачав колишню популярність, хоча його продовжували зводити в окремих робітничих районах навіть у 1960-х роках.

Та зникнути з міського пейзажу ці будинки не поспішали. Багато з них донині використовуються як звичайне житло. Власники ремонтують фасади, замінюють комунікації, утеплюють горища й підвали, облаштовують додаткові кімнати. Деякі будинки зберігають майже первісний вигляд, інші отримують сучасні прибудови або змінене планування.

Водночас у місті з’явилися програми збереження цієї архітектурної спадщини. У 2000 році створили Historic Chicago Bungalow Association, яка допомагає власникам доглядати за будинками, проводити ремонт і пристосовувати їх до сучасних потреб. У Чикаго також є історичні райони, де бунгало отримали охоронний статус.

Нині Chicago Bungalow Belt залишається однією з найвиразніших рис житлової архітектури міста. Ці будинки не мають висоти чи масштабності хмарочосів, але саме вони формують вигляд багатьох районів, де живе значна частина чикагців. Колись бунгало давало родинам можливість переїхати з тісних кварталів у власний будинок із невеликим подвір’ям. Тепер воно стало частиною історії міста, яку намагаються зберегти. І, схоже, цегляні будинки, які колись були доступним житлом для середнього класу, пережили чимало архітектурних мод і досі не збираються поступатися своїм місцем.