Висока вартість землі та житла змушувала мешканців Чикаго шукати способи отримати власний будинок, не витрачаючи гроші на окрему ділянку й повноцінне житло для кожного члена родини. Саме тоді й народилося рішення Two-Flat — будинки, у яких на двох поверхах розміщувалися окремі квартири. Власник міг жити в одній, а другу здавати в оренду, отримуючи додатковий дохід і допомагаючи собі оплачувати нерухомість.
І вже зовсім скоро такі будівлі стали звичною частиною міської архітектури. Їх будували в різних районах, пристосовували до різних ділянок і потреб родин, а деякі з них стоять у Чикаго й донині. Про те, як з’явилися Two-Flat, чому цей тип житла набув такої популярності та чи вплинув він на архітектуру міста — читайте далі на chicago-future.com.
Як будували житлові будинки в Чикаго до появи Two-Flat
У XIX столітті Чикаго швидко перетворювалося на великий промисловий і торговельний центр. Сюди приїжджали як робітники, так і підприємці та інші іммігранти з Європи. Населення збільшувалося, навколо фабрик і залізничних ліній виростали нові житлові квартали, а потреба в недорогому житлі ставала все відчутнішою. І не дивно, адже місто розширювалося швидше, ніж встигало забезпечувати всіх охочих хоч якимись помешканнями.
Одним із найпоширеніших типів житла, особливо для робітничих родин стали так звані Workers’ Cottages. Мова про невеличкі одноповерхові або півтораповерхові будинки. Їх зводили на вузьких міських ділянках, дуже часто з дерев’яним каркасом і вельми простим плануванням. Усередині розміщували кілька кімнат, кухню та невеликі побутові приміщення. Такий будинок аж ніяк не претендував на архітектурну розкіш, але давав родині окремий простір замість орендованої кімнати чи тісного помешкання неподалік промислових підприємств.
На вигляд ці споруди були досить скромними. Їхні фасади обшивали деревом, дахи робили двосхилими. Оскільки земельні ділянки не вирізнялись особливими площами, будинки розташовували близько один до одного.
Але після Великої пожежі 1871 року підхід до будівництва змінився. Міська влада запровадила обмеження на використання саме дерев’яних конструкцій у протипожежній зоні. У центральніших районах дедалі частіше зводили будинки із цегли та каменю, тоді як за їх межами дерев’яне житло залишалося дешевшим варіантом. Природно, це не могло не вплинути на вигляд майбутніх житлових кварталів: матеріал споруди часто залежав не від архітектурних уподобань власника, а від того, де саме проходила межа будівельних обмежень.
Наприкінці XIX століття Чикаго продовжив розростатися. Земельні ділянки в районах, які наближалися до промислових районів і транспортних маршрутів, ставали все дорожчими. Відтак зводити окремий будинок для кожної родини було не завжди вигідно. Потрібно було знайти спосіб розмістити більше людей на тій самій площі, не перетворюючи кожну вулицю на суцільний багатоквартирний масив. Саме тут і з’явився простір для Two-Flat.
Як з’явилися будинки Two-Flat та чому вони стали популярними
Перші двоквартирні будинки такого типу в Чикаго з’явилися ще у 1870-х роках. Спочатку вони були близькими за формою до Workers’ Cottages, але мали додатковий житловий поверх. По суті, будівельники брали знайоме планування невеликого будинку й повторювали його нагорі, додаючи сходи. Так на одній ділянці з’являлися дві окремі квартири, розташовані одна над одною.
Показовою стала історія чеських іммігрантів. Частина з них спочатку оселялася в густонаселених районах, зокрема в Пілсені, де мешкала в орендованих будинках і квартирах. Згодом, накопичивши кошти, родини купували земельні ділянки й будували власні Two-Flat у районах, що розвивалися далі на захід, зокрема в Норт-Лондейлі. На одному поверсі жила родина, інший здавали орендарям. Додатковий дохід допомагав виплачувати кредит або покривати витрати на утримання будинку.
Для багатьох це був своєрідний перехід від орендованої кімнати до власного житла. Причому не обов’язково потрібно було відмовлятися від орендного доходу після придбання нерухомості. Будинок міг одночасно бути домом і невеликим джерелом заробітку. У 1915 році навіть продавали готові проєкти та комплекти матеріалів для будівництва двоквартирних будинків, розрахованих на типову міську ділянку. У рекламних оголошеннях їх прямо пропонували як можливість отримати комфортне житло і прибуток від інвестиції.
Найбільше Two-Flat будували приблизно між 1900 і 1920 роками. Цікавий факт — згодом поруч із ними з’являлися Three-Flat — будинки з трьома квартирами, а деякі забудовники використовували подібні проєкти для спорудження чотири- та шестиквартирних будівель.
Архітектура Two-Flat: фасади, планування та характерні деталі
Що стосується Two-Flat, то він не має одного обов’язкового архітектурного стилю. Ця назва описує передусім тип будівлі з двома окремими квартирами, найчастіше розташованими на різних поверхах. Тому зовні такі будинки могли суттєво відрізнятися. До прикладу, ранні дерев’яні Two-Flat нагадували збільшені Workers’ Cottages. Додатковий поверх повторював планування нижнього, а розташування вікон часто підкреслювало симетрію фасаду. У будинках із двосхилим дахом оздоблення зазвичай було досить простим: дерев’яна обшивка, невеликий ґанок, вікна та скромний декоративний карниз. Нічого зайвого — головне, щоб вистачало місця для двох родин.
На початку XX століття дедалі частіше зводили цегляні Two-Flat. Особливо характерними для Чикаго стали будинки з фасадами із цегли або світлого вапняку, відомі як Greystones. Їх можна впізнати за виступними еркерами, вхідними ґанками, декоративними карнизами та кам’яними деталями. Еркери не лише прикрашали фасад, а і збільшували внутрішній простір кімнат, пропускаючи більше денного світла. Для міської ділянки, де кожен метр мав значення, це було цілком практичне рішення.
Вхід до квартир часто облаштовували через спільний вестибюль. Звідти мешканці потрапляли до квартири на першому поверсі або підіймалися сходами до верхнього помешкання. Самі квартири зазвичай мали вітальню, окрему їдальню, кухню, спальні та санвузол. У просторіших будинках між вітальнею та їдальнею робили широкий отвір або декоративну арку.
Зовнішній вигляд Two-Flat залежав і від району, де його будували. У Пілсені збереглися ранні дерев’яні споруди, у Норт-Лондейлі можна побачити цегляні будинки та Greystones із класичними деталями. В інших кварталах трапляються споруди з елементами стилів Prairie або Craftsman.
Two-Flat у наш час: спадщина, яку не завжди помічають
Two-Flat став одним із типів будівель, які формували Чикаго не завдяки висоті чи незвичайним конструкціям, а завдяки своїй кількості. Такі будинки займали цілі вулиці і квартали, давали родинам можливість придбати власну нерухомість та водночас отримувати дохід від оренди. Вони заповнили проміжок між окремим приватним будинком і великим багатоквартирним комплексом. У результаті в багатьох районах міста саме двоквартирна забудова стала звичним тлом повсякденного життя.
І ще одне — ці будинки не поспішають зникати з міського пейзажу. Їхня практичність виявилася довговічнішою за моду на певні архітектурні стилі.