Четвер, 25 Квітня, 2024

Лірична опера — архітектурне надбання Чикаго 

Міський оперний театр Чикаго вважається одним з найбільших в Америці. Він має заслужену високу репутацію серед любителів оперного мистецтва. Найбільшою його гордістю є величезний зал, який вважається другим за величиною у світі, пише chicago-future.com

Зведення будівлі, особливості архітектури 

Театр розміщений у 45-поверховому хмарочосі, який розташований на головній вулиці Вокер-Драйв. Будівлю звели в 1929 році за проєктом, запропонованим компанією “Graham, Anderson, Probst & White”, яка відома в Чикаго будівництвом низки об’єктів. Архітектурою займався Альфред Шоу, провідним інженером був Магнус Гандерсон. Будівлю оформили в стилі арт-деко, який на той час був найпоширенішим. 

Особливість театру полягає в інтер’єрі, який виконали у французькому неокласицизмі. Величезний зал і багате внутрішнє оздоблення заворожує! Серед головних елементів виділяється завіса, розписана сценами й персонажами різних опер. Центральне місце в театрі займає унікальний марш з “Аїди”. 

Головним замовником та інвестором будівництва був лондонський бізнесмен, шанувальник театрального мистецтва Семюел Інсулл. Завдяки своїм добрим вчинкам, цей чоловік завоював повагу та визнання серед громадян і влади міста. Його кар’єра починалася в компанії “Дженерал Електрик”. У Чикаго він переїхав спеціально, щоб розширити бізнес. У нього все вийшло, незабаром Семюел став власником кількох великих підприємств міста. 

Ідея зведення театру пов’язана з примхами дружини Інсулла. Його обраницею була красива, молода актриса. Семюел дуже любив її й тому в усьому намагався догодити. Щоб зробити подарунок коханій, виконати її давню мрію, чоловік взявся будувати театр. Він заздалегідь продумав свою вигоду. Не дарма театр поєднали з торговими та офісними приміщеннями. Таким чином, дохід ішов навіть під час тривалих перерв між оперними сезонами. Адже ті, хто орендував офіси в будівлі, платив щомісяця. 

На межі зникнення 

У листопаді 1929 року відбулася довгоочікувана подія — театр відкрився. Тоді глядачам представили оперу “Аїда” Верді, на головну роль у ній запросили польську сопрано Розу Раїсу. Варто зазначити, що Семюел Інсулл особисто обирав оперу на відкриття. 

На той момент, здавалося, що все добре, цей бізнес принесе шалені гроші, проте обставини склалися інакше. За 6 днів до відкриття театру настала Велика депресія, яка негативно позначилася на ньому. Невдовзі Лірична опера Чикаго опинилася на межі зникнення, мало того, що закінчилося фінансування, так ще й розпалася перша оперна трупа, театр був порожній. 

Інсулл практично втратив весь свій бізнес ще й зазнав судових розглядів. Щоб не потрапити до в’язниці чоловік втік до Європи. Незабаром суд виправдав його, проте було пізно, він не зміг пережити труднощі й помер. 

У період з 1930 року по 1940 рік у театрі утворилося кілька оперних труп, проте жодна з них довго не проіснувала. У 1954 році театр орендувала компанія “Лірична опера Чикаго”, у 1993 році вона повністю викупила будівлю. У цей період почалася велика реставрація, яка тривала до 1996 року. 

Розвиток театру

Після реконструкції було розширено зал на 3563 місця. Сцена театру також збільшилася, її ширина – 50 футів, а висота – 35 футів. Головна завіса поєднана з традиційними залізними завісами, які являють собою вогнетривку конструкцію, оформлену відомим художником Жулєм Гереном.

Сучасний театр дає 8 постановок за сезон, з них 6 – класика, 2 – сучасні опери. За період свого існування він став домівкою для багатьох закордонних зірок. Найкращі співаки світу з великим задоволенням виступали в Чикаго. Величезні гонорари, прекрасний зал стали основними складовими успіху. Люди з великим задоволенням приходять сюди, щоб подивитися виступи улюблених артистів.

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.