Ім’я Джорджа Ферріса відоме в усьому світі. Усе завдяки тому, що саме він є творцем інженерного дива, яке стало улюбленим місцем відпочинку багатьох американців. Детальніше про винахід цієї великої людини поговоримо на chicago-future.com.
Дитячі та юнацькі роки
Джордж з’явився на світ 14 лютого 1859 року в Іллінойсі в сім’ї Джорджа і Марти Ферріс. Він був другою дитиною в родині. Коли Джорджу виповнилося 5 років, сім’я переїхала до Невади й оселилася на молочній фермі, де й минуло все його дитинство. Батько хлопчика був успішним агрономом і садівником, який зробив великий внесок в озеленення Чикаго в 1870-х роках, імпортуючи дерева зі сходу, які були висаджені по всьому місту.
Майбутній винахідник закінчив школу в Каліфорнії. У 1875 році він залишив Неваду і став студентом військової академії в Окленді, яку закінчив у 1876 році, а потім вивчав інженерну справу в Polytechnic Institute (RPI) в Нью-Йорку. Важливо зазначити, що цей заклад вищої освіти на той час випустив велику кількість провідних інженерів Америки. Там Ферріс був членом місцевого відділення братства Chi Phi та Rensselaer Society of Engineers. У 1881 році, здобувши ступінь у галузі інженерії, Ферріс почав працювати у сфері цивільного будівництва в Піттсбурзі, де спеціалізувався на зведенні сталевих каркасів для мостів і тунелів. Незабаром він заснував компанію GWG Ferris & Co., у Піттсбурзі, яка займалася тестуванням і перевіркою металу для залізниць і будівництва мостів.
Диво інженерії та його особливості
У 1893 році Ферріс дізнався, що в Чикаго відбудеться Всесвітня Колумбійська виставка. У 1881 році її організатори виставки кинули виклик американським інженерам, щоб ті спроєктували конструкцію для виставки, яка перевершить Ейфелеву вежу, найкращу споруду Паризької міжнародної виставки 1889 року. Вирішивши перевершити всіх конкурентів, 33-річний Джордж приїхав до Чикаго. Натхненний він за одну ніч намалював на клаптику паперу велике колесо огляду. Наступного дня він представив свій проєкт комітету. Його представники раніше вже чули про невеликі дерев’яні колеса, які стали з’являтися 5 років тому, але, побачивши величезні розміри колеса Ферріса, комітет визнав його ідею справжнім абсурдом. Однак чоловік не здавався. Уже за кілька днів він повернувся знову до комітету. Йому вдалося переконати пару колег-інженерів схвалити конструкцію як придатну для будівництва і куди важливіше — безпечну для використання. Крім того, він зміг швидко знайти місцевих інвесторів, щоб покрити витрати на зведення в розмірі 400 000 доларів. Все ж завдяки наполегливості та старанням винахідника, комісія схвалила його проєкт.
Колесо Джордж змоделював на основі велосипедного. Як спиці він використовував важкі сталеві балки, які ідеально підтримували форму і баланс. Вилки, на яких кріпилася вісь, становили собою дві піраміди зі сталевих балок. Висота колеса становила 264 фути, а опорних веж — 140 футів. Тільки уявіть, на створення цього гіганта пішло 100 000 деталей. Його вісь — найбільший шматок сталі, будь-коли викуваний у США, — важив 89 320 фунтів і мав довжину 45 футів. Для перевезення пасажирів Ферріс встановив на колесо 36 кабінок зі скла і сталі розміром із залізничний вагон, у кожній з яких розмістив 40 зручних сидінь. Загальна місткість колеса становила 2160 пасажирів. Воно приводилося в рух за допомогою електростанції з двома реверсивними двигунами потужністю 1000 кінських сил, з’єднаними з 20 000-фунтовим ланцюгом із зірочкою, що обертала конструкцію. Щоб зупинити диво інженерії й утримати його в нерухомому стані, Ферріс використовував виготовлене на замовлення пневматичне гальмо. З колеса на висоті 264 фути відкривалися дуже гарні краєвиди на Чикаго. Інноваційна конструкція Джорджа — приклад ефективності, легко витримувала сумнозвісні чиказькі вітри й при цьому мала в 5 разів більшу вагу, ніж 1200 тонн, коли була повністю завантажена. Завдяки їй Джордж став найвідомішим інженером Америки майже за одну ніч. Його розробка привела у захват людей і викликала справжній фурор. Неймовірно, але Феррісу вдалося зібрати кошти, замовити сталь, побудувати фундамент і запустити колесо до 11 червня 1893 року.
Відкриття колеса огляду
Офіційне відкриття оглядового колеса відбулося 21 червня 1893 року. Тоді місцеві національні високопосадовці та оркестр із 40 музикантів, що виконував пісню «Америка», уперше прокаталися на колесі. Маргарет Ферріс підняла келих за досягнення свого чоловіка. Таким чином, колесо стало чарівним центральним елементом виставки. Важливо зазначити, що впродовж 19 тижнів на ньому прокотилося понад 1,5 мільйона людей, кожен з яких платив по 50 центів. Не менш дивовижно й те, що колесо працювало ідеально, за час його функціонування не сталося жодної аварії. Після закінчення виставки власники таких курортів, як Коні-Айленд, вкрали ідею Ферріса. Гірше того, винахідник вважав, що керівництво виставки позбавило його та інвесторів їхньої законної частини прибутку в розмірі близько 750 000 доларів, який принесло колесо.
Трагічна доля Джорджа Ферріса та його винаходу
На превеликий жаль, Джордж Ферріс автор цієї унікальної конструкції провів наступні два роки в судових позовах, але обставини склалися не на його користь. У 1896 році в 37 років винахідник захворів на черевний тиф і пішов із життя.
Перед смертю Ферріса колесо огляду розібрали й знову зібрали біля Лінкольн-парку для чиказького ярмарку North Clark Street Fair, де нова група інвесторів сподівалася розвинути місце як туристичну пам’ятку. Жителі Лінкольн-парку провели успішну кампанію за демонтаж колеса, назвавши його марним. Інвестори перепродали колесо за 1800 доларів новій групі. У 1904 році до Панамериканської виставки його встановили в Сент-Луїсі, де ще 3 мільйони глядачів насолодилися винаходом Ферріса. Коли виставка закінчилася, колесо зруйнували тротилом і продали на металолом. Це був безславний кінець дива інженерії.
Попри те, що оригінальне колесо огляду було знищено, але, як усім відомо, його ідея прижилася. Незабаром по всій країні побудували тисячі подібних конструкцій, менших за розміром і більш портативних, використовуючи передові інженерні розробки та технології. Зрештою, Ферріс знайшов якусь подобу безсмертя. Хоча не можна не відзначити той факт, що два найбільших сучасних колеса огляду, єдині, які перевершили за масштабами колесо в 1893 році, відмовилися від назви Ферріс. Насправді вертикальні колеса огляду для перевезення пасажирів існували понад 200 років. На початку 1893 року Вільям Соммерс отримав перший патент у США на «карусель», з якої у 1892 році він побудував три дерев’яних п’ятдесяти футових колеса. Однак Джордж Ферріс був першим, хто звів колесо зі сталі й в такому величезному масштабі. Важливо зазначити, що у 2022 році 45-тонний вал під землею виявили металошукачем у Сент-Луїсі. Він був розташований майже поруч, де в 1904 році стояло колесо огляду.
Складно переоцінити винахід Джорджа Ферріса і його прагнення зробити життя людей в усьому світі цікавішим і насиченішим. За великі заслуги Ферріса перед суспільством у 1998 році його включили до Зали слави випускників Rensselaer Polytechnic Institute.
