Сучасна людина не уявляє свого життя без телебачення, улюблених шоу та серіалів. Однак, процес становлення телевізійної мережі пройшов довгий шлях в десятки років. Чикаго завдяки вдалому географічному положенню швидко перетворився на головний центр мовлення на східному узбережжі США. Як зароджувалося телебачення в одному з найбільших міст Америки, розповідає chicago-future.
12 червня 1928 року – важливий день в історії телемовлення Чикаго
Експерименти в галузі телебачення у місті почалися в 1925 році, після того як у Вашингтоні вперше продемонстрували телевізійні силуети. Молодий ентузіаст Улісс Санабрія, заручившись попередньою спонсорською підтримкою медіамагната Вільяма Рендольфа, взявся за облаштування телевізійної лабораторії в центрі Чикаго.
Варто додати, у 1920-х роках піонером та винахідником телебачення вважали саме інженера з Шотландії Джона Берда. Однак, Улісс Санабрія був переконаний, що інноваційний винахід належить представникам США, оскільки американці та шотландський інженер працювали над розробкою телебачення незалежно один від одного.
Декілька років експериментатори розробляли винахід, перш ніж відбувся телевізійний ефір. Зокрема, у 1926 році зображення на екрані були ще дуже розмитими та силуетними. Однак, Улісс Санабрія продовжував працювати над їхнім вдосконаленням.
Так, інженер розробив спеціальний пристрій для чіткішої передачі зображення. Прилад обладнали своєрідною механічною системою, яка складалася з диску із 24 отворами. За диском була встановлена неонова лампа, а розмір зображення не перевищував один квадратний дюйм. В пристрої також працював короткохвильовий передавач. Згодом був ряд експериментів з лінзами від фірми Kodak для кольорового телебачення.
Запуск телевізійної станції
Перша телевізійна станція в Чикаго, облаштована під керівництвом інженера Улісса Санабрії, отримала назву W9XAO. Натомість дебютний телевізійний ефір у місті відбувся 12 червня 1928 року. Всі трансляції проводилися з пірсу Нейві.
Слід зазначити, Улісс Санабрія був першим, кому вдалося одночасно передати зображення та звук на одному хвильовому діапазоні. Через рік розпочалося будівництво телевізійного передавача для студії W9XAO.
В стіні облаштували блок з чотирьох десятків фотоелементів зі спеціальним отвором посередині, через який проходив скануючий промінь. Телевізійні трансляції були експериментальними та переважно мали плановий характер. В них також взяли участь відомі зірки того часу: Марсела Лаллі, Дон Амічі та інші.
Офіційне відкриття та робота W9XAO
Свою роботу телевізійна станція в Чикаго офіційно розпочала в 1930 році. Власником W9XAO була радіокомпанія Chicago Federation of Labor, якій також належало місцеве радіо – WCFL.
На телевізійній станції спочатку використовували механічну систему передачі зображення та звуку. Зокрема, на скануючому диску були облаштовані 45 невеликих отворів в трьох рядах переплетених спіралей. Конструкцію встановлювали на валу двигуна, який працював зі швидкістю 900 обертів за хвилину. Це дозволяло успішно відсканувати 15 кадрів за секунду.
Коли пляма світла рухалася і переміщалася по тілу того, хто стояв перед пристроєм, відбувалося відбиття світла до фотоелементів і перетворення на електричні сигнали. Проте відео, що в результаті з’являлося на екранах телеприймачів, не відзначалося високою якістю і мало низьку роздільну здатність. До того для перегляду програм потрібен був спеціальний пристрій.
Програми виходили регулярно і про них постійно згадували в газетах. Марсела Лаллі отримала статус постійної зірки телевізійних випусків, оскільки її виступи транслювалися на телеприймачах.
Ще однією важливою подією в історії телебачення Чикаго стала трансляція п’єси «The Dream Maker» на початку 1931 року. Головні ролі зіграли Вінтон Гейворт, Ірін Вікер та Дуглас Хоуп.
Станція W9XAO мала важливе значення для подальшого розвитку телебачення, оскільки на її базі проводили тестування різних форматів передач, вчилися передавати зображення обличчя ведучих, сцен та короткотривалих виступів.
Через декілька років електронні технології поступово витіснили механічні системи передачі зображень. Проте, саме робота W9XAO дозволила Чикаго отримати статус «піонера телевізійної епохи».
Електронна станція для передачі мовлення
Першою електронною станцією, яка розпочала свою роботу в 1939 році, була W9XBK. Вона належала медіакомпанії Balaban and Katz, яка до того ж володіла декількома кінотеатрами в місті. Компанія прагнула розширити бізнес завдяки інноваційним технологіям.
Так, в основі роботи станції була електронна система передачі зображення, яка дозволяла демонструвати глядачам картинку з якісним сигналом та вищою роздільною здатністю. Окрім того, інноваційна система дозволила суттєво розширити контент для передач: на телебаченні почали показувати інтерв’ю, вирізки з шоу та короткі музичні номери.
Однак, W9XBK не могла охопити велику аудиторію через обмежену кількість телеприймачів, проте станція стала ще однією сходинкою на шляху до становлення сучасного телебачення.
Слід зазначити, W9XBK не припиняла роботу і під час Другої світової війни. Одночасно з трансляцією мовлення на станції навчали військово-морських техніків. Окрім того в ефірах у випуску новин репортери на картах демонстрували просування ворожої армії.
Також війна внесла зміни і в гендерний склад працівників W9XBK. Оскільки майже весь чоловічий персонал станції перебував закордоном, усю допоміжну технічну роботу довелося виконувати жінкам.
У вересні 1946 року W9XBK отримала статус комерційної станції і стала шостою комерційною станцією на території США. Великий успіх серед глядачів мала трансляція фіналу Національної футбольної ліги між командами «Philadelphia Eagles» та «Chicago Cardinals» 28 грудня 1947 року.
Розвиток телебачення у 1950-1960-х роках
Завдяки активному запровадженню комерційного мовлення Чикаго досить швидко перетворилося на один з перших центрів телевізійного виробництва у Сполучених Штатах. А стиль телевізійних станцій увійшов в історію під назвою «Чиказька школа телебачення».
Зокрема, передачі на ТВ переважно базувалися на імпровізації, що включала роботу оператора та креативне використання костюмів, декорацій та іншого реквізиту. Високі рейтинги отримали одні з перших шоу «Kukla, Fran and Ollie», «Studs’ Place» та «Garraway at Large».
Також на 1950-ті роки припадає початок суспільного мовлення в Чикаго. Едвард Райєрсон та Ральф Ловелл заснували некомерційну організацію, що отримала ліцензію на трансляцію освітнього телеканалу. Новий канал WTTW-TV офіційно розпочав ефір у вересні 1955 року.
Спочатку телеканал працював у Банківській будівлі в центрі міста, згодом коштом громади для нього облаштували приміщення в Музеї науки та промисловості. В перший рік роботи на WTTW-TV в ефір виходило 43 години освітніх програм на тиждень. І лише в 1960-х роках суспільний мовник переїхав у власне приміщення з штаб-квартирою та студією.
Цікаві факти про історію телебачення
Становлення телебачення у місті було нелегким процесом, який зайняв десятки років роботи винахідників, інженерів та техніків. Є чимало пізнавальних фактів про те, як формувалося ТБ, без якого сучасна людина не уявляє свого життя:
- У квітні 1956 року в Чикаго телеканал WMAQ першим у світі повністю перейшов на кольорове мовлення.
- Один з перших винахідників електронної системи телебачення Філо Фарнсуорт забороняв власним дітям вмикати телевізор. Свою поведінку він пояснював тим, що на ТБ не має нічого корисного і це не допоможе інтелектуальному розвитку.
- Переважна більшість людей бачить кольорові сни, однак покоління на дитинство яких припав період створення телебачення, бачать чорно-білі сни.
- Середньостатистичний американський підліток у віці від п’яти до чотирнадцяти років встигає побачити близько 13 тисяч сцен смерті персонажів на екрані.
