Жителі Чикаго, як і мешканці інших міст до 19 століття, жили кожен за своїм часовим поясом. Однак, згодом виникла необхідність в зменшенні хаосу та синхронізації життя людей. Все більше жителі великих міст задумувалися про способи дотримання чітких графіків робочого часу та необхідність підлаштуватися під нові вимоги індустріальної епохи, як повідомляє сhicago-future.
Сонячний час та Чиказьке астрономічне товариство
До 1870-х років в Чикаго для визначення часу користувалися в основному сонячними годинниками, як і в переважній більшості міст Сполучених Штатів. Наприклад, полудень був тоді, коли сонце досягало найвищої точки на небі.
Чикаго було одним з головних залізничних вузлів країни і тому синхронізація часу та відповідна зміна розкладів руху поїздів залишалася основною проблемою для жителів східного узбережжя. До кінця 19 століття кількість часових поясів суттєво скоротилася, проте все ще була значною. Зокрема, на одній залізниці могли одночасно застосовувати близько п’яти десятків різних відліків часу.
У 1862 році місто підписало контракт з Чиказьким астрономічним товариством. Для вимірювання і передачі часу в головні установи Чикаго використовували обсерваторію Дірборн. Через спеціальний провід астрономічне товариство надсилало сигнали до поліції, пожежних станцій, залізниці та ювелірних крамниць.
Однак, графік руху поїздів залишався доволі складним. Наприклад, для зміни розкладу руху потягу посадовці однієї залізниці повинні були організувати зустріч з іншими посадовцями для проведення консультацій. Часто ці зустрічі переростали у так звані «війни швидкості».
Згодом консультації чиновників залізниць отримали назву Конвенцій та в результаті завершувалися мирними перемовинами. Саме Чикаго став місцем для проведення Загальної конвенції з питань часу в 1883 році.
Перехід на стандартний час
Під час проведення Загальної конвенції учасники ухвалили рішення про перехід на стандартний час, поділивши територію на чотири зони. Ця подія започаткувала поступове впровадження системи відліку за Грінвічським меридіаном.
Офіційно Чикаго перейшов на центральний стандартний час 19 листопада 1883 року, тоді він мав назву «час 90-го меридіана». Перехід на новий етап був досить швидким і тривав буквально декілька днів. Чимало містян помилково вважали, що стандарний час торкнеться лише роботи залізниць. Натомість ювеліри готові були виготовляти годинники з двома комплектами стрілок – для залізниці та місцевого часу.
Перші публічні годинники в Чикаго
Міські годинники в Чикаго почали встановлювати ще до Великої пожежі, яка фактично знищила усю інфраструктуру. З історичних джерел відомо, що перший годинник Courthouse Clock Tower з’явився на судовій будівлі в 1850-тих роках. Він став головним орієнтиром часу для жителів та торговців. Однак, механізм Courthouse Clock Tower був механічним та потребував постійного ручного втручання.
Однією з небагатьох будівель, які вціліли після Великої пожежі була Chicago Water Tower, збудована в 1869 році. Окрім основної функції водопостачання, вежа також мала встановлений годинниковий механізм. Після відбудови міста Chicago Water Tower перетворилася на символ стійкості.
Варто додати, годинником, що працював за стандартним часом, став часомір на будівлі Chicago City Hall. В контексті реформи роботи залізниці він був незамінним елементом головної міської інфраструктури, що підлаштовувалася під точні графіки торгівлі та транспорту.
Найвідоміший годинник міста
Marshall Field and Company Clock вважається культовим годинником та головним місцем для призначення зустрічей вкінці 19 століття у Чикаго. З встановленням часоміра на будівлі пов’язана цікава та давня історія.
Так, у 1890-х роках місцевий торговець Маршалл Філд дізнався, що люди часто залишають записки на вітрині його магазину на той випадок, якщо пропустять призначену зустріч. Він придумав геніальне на той час рішення і вирішив встановити на будівлі, де розміщувався магазин, годинник, завдяки якому люди б змогли знати точний час та планувати свій день. У 1897 році Маршалл Філд встановив масивний годинник вагою близько 500 фунтів.
«З того дня люди казали: «Зустрінемося під годинником». Це стало дуже популярним символом у Чикаго, – в інтерв’ю виданню Chicago Stories розповіла місцева викладачка історії та бізнесу Сара Салліван.
Через декілька років підприємець вирішив суттєво розширити магазин та розпочав масштабне будівництво. Нова будівля охопила цілий міський квартал. І в 1904 році на магазині з’явився другий годинник вагою 7 тонн. Втім, часоміри працювали несинхронно й показували різний час, тож у 1907 році перший годинник замінили.
Варто додати, стрілки годинників виготовили з дерева, а діаметр складав 45 дюймів (понад 1 метр за сучасними мірками). Над дизайном часомірів працювали Ернест Грем та Пірс Андерсон.
З часом годинники на будівлі Marshall Field and Company стали своєрідним символом Чикаго. Зокрема, у 1945 році художник Норман Роквелл створив відому картину «The Clock Mender». На полотні митець зобразив чоловіка, який сидить на драбині та звіряє свій кишеньковий годинник із циферблатом Marshall Field and Company Clock.
Як публічним годинникам вдалося трансформувати Чикаго
Перші міські годинники в Чикаго у 19 столітті були не просто декоративними прикрасами будівель, але й виконували важливу суспільну функцію – впорядковували життя міста, сприяли розвитку торгівлі та були головним місцем проведення зустрічей і громадських зборів.
Що змінила в Чикаго поява перших публічних годинників:
- Введення стандартного часу. Головним орієнтиром часу в Чикаго тривалий період залишалися сонячні годинники, якими керувала обсерваторія Дірборн та сповіщала про години місцевих жителів. Також для повідомлень про час використовували пожежні станції і навіть дзвони місцевого суду. Введення єдиного стандартного часу допомогло робітникам чіткіше дотримуватися встановлених робочих графіків.
- Орієнтири у місті. Публічні годинники окрім показу часу слугували своєрідним дороговказом для жителів різних районів Чикаго. Також в 19 столітті у місті з’явився лозунг «Зустрінемося під годинником», що означав місце зустрічі друзів, коханих та колег по роботі. Спочатку він був пов’язаний з Marshall Field and Company Clock, але згодом став актуальним і для інших годинників у Чикаго.
- Годинник «Father Time» – символ технічного прогресу в місті. Прилад одним із перших показував синхронний час з United States Naval Observatory, яка вважалася найдостовірнішим джерелом точного часу. Годинник мав важливе значення для мандрівників, ділового прошарку населення Чикаго і до того ж допомагав у формуванні графіку руху поїздів.
Підсумовуючи варто сказати, що перші годинники в Чикаго були не лише приладами для вимірювання часу, але й своєрідними символами міста. Зокрема, уособлювали точність, розвиток та новий ритм. В період стрімкої індустріалізації вони були засобом синхронізації життя в Чикаго. Навіть у 21 столітті годинники залишаються важливою частиною архітектурної спадщини мегаполісу та нагадують про епоху, коли Чикаго трансформувався в один з головних центрів США.
