Октав Шанют був відомим науковцем, який змінив світове уявлення про сутність польотів та розробив унікальну конструкцію планерів, що дозволяли людині безпечно підніматися у повітря. Його праці та дослідження стали основою для майбутнього розвитку авіатранспортної інфраструктури, як повідомляє chicago-future.
Захоплення наукою з раннього дитинства
Октав Шанют народився 18 лютого 1832 року у Парижі в родині високоосвічених інтелігентів. Його батько працював викладачем та обіймав посаду віце-президента місцевого коледжу. З ранніх років хлопчику прививали любов до науки та освіти, що безпосередньо вплинуло на формування його особистості.
Згодом Октав разом з батьками переїхав до Сполучених Штатів, де пройшло його дитинство та юнацькі роки. Вже у підлітковому віці хлопець проявляв великий інтерес до розвитку механіки, інженерії та будівництва. Освіту він здобув у приватних школах Нью-Йорка.
Юність Октава Шанюта співпала з періодом стрімкого розвитку транспортної інфраструктури США. Не встигнувши здобути інженерну освіту, він самостійно вивчав техніку та методом спроб і помилок отримував практичний досвід.
Найуспішніший інженер США
В досить молодому віці Октав Шанют отримав свою першу роботу за улюбленою спеціальністю – геодезиста на залізниці Гудзон-Рівер. Завдяки таланту та працелюбності він швидко здобув репутацію одного з найуспішніших інженерів Сполучених Штатів.
Зокрема, під керівництвом Октава Шанюта спроектовано та збудовано два масштабні залізничні склади в Америці – Канзас-Сіті та Чиказький склад. Спільно з Джозефом Томлінсоном та Джорджем Моррісоном він збудував міст Ганнібала, що став фактично першим мостом через ріку Міссурі.
Октав Шанют спроектував чимало інших мості серед яких: міст Форт-Медісон в штаті Айова, залізничний міст Сіблі в штаті Міссурі, через річку Дженесі в штаті Нью-Йорк та чимало інших.
Окрім інженерних конструкцій винахідник розробив інноваційний метод тривалого збереження залізничних шпал. Так, Октав Шанют запропонував обробляти дерев’яні рейки антисептиком під тиском, що продовжувало термін експлуатації залізничних колій.
Він був засновником комерційних заводів, які займалися виготовленням антисептиків для обробки конструкцій. Інженеру вдалося переконати керівництво залізниць про суттєву економію бюджету через відсутність потреби у постійній заміні дерев’яних шпал.
Октав Шанют запровадив використання спеціальних залізничних цвяхів, на яких позначалася дата встановлення шпали. Нововведення дозволило контролювати зношення рейок та при необхідності швидко замінювати їх.
Захоплення авіацією
У 1883 році Октав Шанют офіційно завершив кар’єру інженера-проектувальника мостів та зосередився на своїй давній мрії – літальних апаратах. Вченого надзвичайно цікавила тема польотів. Він активно спілкувався з провідними світовими аеронавтичними експериментаторами та виділяв кошти на обговорення питань інженерної авіації на спеціалізованих конференціях. Октав Шанют осів у Чикаго та присвячував увесь час вивченню процесу польотів.
У 1894 році світ побачила книга Октава Шанюта «Прогрес у літальних апаратах». Праця вченого стала справжнім проривом у сфері авіації та містила детальний опис здобутків й розвиток техніки у майбутньому.
Основне натхнення розробник черпав з праць відомого німецького авіаконструктора Отто Лілієнталя. Октав Шанют розпочав роботи над власними планерами, які б могли переносити людей у повітрі. Для втілення своїх ідей в життя інженер уклав перші контракти на будівництво конструкцій планерів.
Однак, для того, щоб не наражати на небезпеку молодих людей, які погодилися стати першими експериментаторами, необхідно було знайти місцевість для перевірки новаторських ідей Октава Шанюта. Перші випробування планерів проходили на піщаних дюнах південного берега озера Мічиган. Чимала кількість піску забезпечувала м’яку посадку пілотам літальних апаратів.
Експерименти Октава Шанюта
Перше випробування планерів, розроблених інженером, відбулося 22 червня 1896 року. На березі озера Мічиган Октав Шанют та четверо сміливців розбили намети та почали збирати літальні апарати. Незвичне видовище швидко привабило натовп зівак.
Варто додати, кожен з учасників експериментальної групи збирав планер за власними кресленнями. Наприклад, літальний апарат Огастеса Геррінга базувався на кресленнях авіаконструктора Отто Лілієнталя. Тоді як Вільям Ейвері, тесляр з Чикаго, збудував планер на основі креслень Октава Шанюта.
І Огастесу Геррінгу, і Вільяму Ейвері вдалося успішно виконати більшість польотів. Після двох тижнів випробувань група експериментаторів повернулася до Чикаго. В місті вони взялися за розробку нового виду планера з трьома крилами, що були встановлені один на одному. Для скріплення конструкції використали авторський метод Октава Шанюта – спеціальну конфігурацію, яку раніше застосовували під час будівництва залізничних мостів.
Вкінці серпня 1896 року інженер з помічниками знову повернулися на піщані дюни і почали випробовувати нову конструкцію. Однак, перші спроби польотів на планері з трьома крилами зазнали невдачі. Тоді експериментатори зняли одне крило та дещо змінили положення хвоста. Їм вдалося виконати декілька сотень успішних польотів на вдосконаленому планері.
Над подальшою розробкою біплана винахідники працювали протягом наступних п’яти років. Згодом саме цей планер Шанюта-Геррінга став основою для конструкції літака. Октав Шанют опублікував у наукових виданнях специфікації та креслення планера, що викликало широке обговорення серед науковців США та Європи.
Брати Райти
Особливо нова розробка зацікавила молодих авіаконструкторів Орвілла та Вілбера Райтів. Один з братів написати Октава Шанюту.
«Вже кілька років мене мучить переконання, що людина може літати. За зовнішнім виглядом. Він схожий на «двопалубну» машину, з якою проводилися ваші та містером Геррінгом експерименти у 1896-1897 роках», – зазначив у своєму листі авіаконструктор.
З листування зав’язалася міцна та довготривала дружба між інженером та братами Райтами. Авіаконструктори розпочали розробку власного літального апарату. Вони часто консультувалися та просили порад в Октава Шанюта. Зокрема, щодо матеріалів, положення пілота та інших розрахунків.
У 1901 році інженер особисто відвідав містечко Кітті-Хок у Північній Кароліні, щоб подивитися на літальний апарат братів Райтів. Октав Шанют зробив багато світлин експериментальних планерів, розроблених авіаконструкторами. Фото стали важливою частиною спадщини історії авіації. Протягом наступних двох років Октав Шанют неодноразово приїжджав до табору братів Райтів.
Перший моторний літак
Після багатьох років спроб та невдач врешті-решт 17 грудня 1903 року відбувся перший політ на моторному літаку. Водночас прорив братів Райтів у сфері авіації ускладнив стосунки з їхнім наставником Октавом Шанютом.
Авіарозробники планували захистити свій винахід та запатентувати моторний літак. Натомість все життя Октав Шанют виступав за відкритий підхід, який передбачав, що всі розробки повинні бути доступні для науковців. Проте, навіть попри розбіжності, він завжди підтримував роботу своїх друзів і написав чимало статтей та публікацій про літаки братів Райтів.
Октав Шанют активно спілкувався й з іншими авіаконструкторами, серед яких Альберто Сантос-Дюмон. Інженер пропагував ідею відкритого обміну досвідом та інформацією між американськими і європейськими дослідниками. Він категорично був проти патентування винаходів, оскільки вважав це обмеженням, що гальмує розвиток авіації.
Останні роки життя Октав Шанют провів в Чикаго. Вчений помер 23 листопада 1910 року. До самої смерті він був відомою та авторитетною постаттю у сфері авіарозробок. І завжди знаходив час, щоб поділитися власним досвідом з молодими дослідниками, які потребували його порад.
Головні досягнення Октава Шанюта:
- Популяризатор знань про авіацію. Усі знання про досягнення в галузі польотів систематизував у праці «Progress in Flying Machines».
- Отримав звання «піонера авіації». Октав Шанют був одним із перших інженерів у світі, який систематично проводив дослідження польотів людини.
- Конструктор планерів. Науковець розробив успішні медалі літальних апаратів.
- Експерименти з біпланами. Октав Шанют вперше використав конструкцію з двома крилами, що допомогло суттєво підвищити стійкість планерів.
