Газові та електричні системи задовольняють потребу Чикаго в енергії. До 1930-х років вони відіграли важливу роль у визначенні міського середовища. Якісне освітлення міста помітно відрізняло його від сільської місцевості. Детальніше про те, як освітлення з’явилося в Чикаго, поговоримо на chicago-future.com.
Вулична система освітлення
Газові вуличні ліхтарі з’явилися на вулицях Чикаго у 1850 році. Щоночі ліхтарник ходив і запалював їх по черзі, а потім щоранку повертався, щоб загасити. Ліхтарникам видавали спеціальні розклади, в яких вказувалося, в який час запалювати або гасити ліхтарі. Міська влада всіма силами намагалася скоротити витрати, стверджуючи, що повний місяць дає достатньо світла, тому немає жодної необхідності запалювати вуличні ліхтарі.
У 1893 році в Чикаго відбулася Всесвітня Колумбійська виставка, на якій люди вперше побачили світло, отримане за допомогою електрики. Важливо зазначити, що ярмарок залишався відкритим після настання темряви, щоб продемонструвати яскравість електричних вогнів. Містяни були в захваті й після цього виступили за встановлення великої кількості вуличних ліхтарів у своїх районах. Незабаром це сталося. Дизайн ліхтарних стовпів, так само як і арматура, змінювалися з роками. У 1970-х роках Чикаго перейшло на натрієві лампи високого тиску, щоб заощадити на рахунках за електроенергію.
Газове освітлення
Газове освітлення запровадили у США в 1816 році, але Чикаго довелося чекати до 1850 року. Саме тоді в місті запалили понад 100 газових ліхтарів. Важливо зазначити, що весь газ, який постачали в Чикаго, виробляли з вугілля. Це дешеве і водночас поширене паливо поміщали в спеціальні реторти й нагрівали доти, доки не виділявся газ, який активно використовували для освітлення. Вугільний газ зберігали у великих резервуарах до вечора, коли ліхтарники обходили вулиці, запалюючи вручну відкриті пальники, які давали відносно слабку силу в 12-15 свічок. Однак порівняно з альтернативами у вигляді китового жиру газові ліхтарі світили яскравіше, також вони були зручнішими й менш схильними до займання. Станом на 1860 рік компанія Chicago Gas Light and Coke Company під’єднала 2000 клієнтів у центрі міста до своїх 50 миль підземних труб. У 1862 році People’s Gas Light & Coke Co. почала обслуговування, але секретна угода встановила дуополію, яка розділила місто на неконкурентні зони. Кінцевим результатом цього стали високі тарифи, через які газове освітлення залишалося розкішшю, доступною тільки в комерційних і багатих житлових районах. Вартість обслуговування, а також технологічні обмеження, як-от тьмяне освітлення, надмірний нагрів і ризик загоряння, привели до пошуку альтернативи.
Електрика в Чикаго
У 1878 році в Чикаго почалася ера електрики з експериментальної демонстрації дугових ліхтарів — яскравих пристроїв потужністю 2000 свічок. Вони створювали іскру або дугу струму через два вугільні стрижні. Розв’язавши проблему освітлення великих громадських просторів, ця технологія виявилася непридатною для будинків і магазинів. Два роки потому Томас Едісон першим довів лампу розжарювання до комерційної доцільності. Цей винахід став революційним проривом, оскільки давав світло без полум’я всередині пожежобезпечного контейнера. Не менш важливим є й те, що паралельне вдосконалення електродвигунів призвело до того, що залізниці та вагони швидкісного транспорту стали найбільшими споживачами електроенергії. Світлові та енергетичні системи, як парові двигуни, продавалися окремим покупцям у вигляді автономних систем. Однак Едісон і багато його конкурентів також наслідували модель газової компанії, будуючи центральні станції, що пропонували послуги всім охочим у рамках обмежених зон збуту. Наприклад, спочатку Chicago Edison Company продавала тільки апаратуру, але у 1888 році відкрила електричну станцію, здатну живити 10 000 ламп в офісах на вулицях Адамс-стріт і Ла-Салль-стріт.
Боротьба систем
З 1878 року по 1903 рік відбувалася «битва систем», яка ознаменувалася початком гострої технологічної конкуренції та політичних конфліктів. У цей період окрім швидкого розвитку електричної промисловості, газовий бізнес пережив революцію. Нові прилади, методи отримання газу значно поліпшили його нагрівальні та освітлювальні якості, при цьому різко скоротивши витрати. Оскільки дорогі, але кращі електричні лампи витіснили газове освітлення з елітних закладів і будинків, комунальні компанії протягнули труби до районів проживання робітничого класу і почали продавати енергію для опалення та приготування їжі. У цей період корупція і хабарництво в міській раді набули масового характеру, оскільки газові електричні та транзитні компанії боролися за найвигідніші франшизи й прибуткові території обслуговування. Частково рух за реформи, відомий як міський прогресивізм, став відповіддю на це неподобство в політичному процесі. Жінки та чоловіки стали активно проводити кампанії з наведення порядку в мерії й встановлення розумних правил для комунальних компаній, які надавали те, що дійсно стало найважливішими міськими послугами.
Великі постачальники електроенергії та їхні інновації
Приїзд у Чикаго Семюела Інсулла в 1892 році назавжди змінив історію комунального господарства в місті. Протягом 10 років він встановив фактичну монополію на обслуговування центральних електростанцій у місті під вивіскою Commonwealth Edison Company. Інсулл пропонував клієнтам низькі тарифи та унікальні маркетингові схеми, легко обходячи конкурентів. Уклавши важливі контракти на постачання електроенергії з транзитними компаніями, він у 1902 році ризикнув встановити перший у світі сучасний турбогенератор на станції на вулиці Фіск-стріт. У наступні десятиліття цей успіх підштовхнув його до інтеграції та розширення приміських комунальних служб у єдину мережу енергоощадження. Він також працював над стабілізацією відносин між урядом і бізнесом, створивши у 1913 році комісію з комунальних послуг на рівні штату. Коли під час Першої світової війни газові компанії опинилися в скрутному фінансовому становищі, Інсулл був покликаний використати особисту бізнес-стратегію низьких тарифів, високих технологій і консолідації мегаполісів. Наприкінці 1920-х років він очолив роботу з прокладання газопроводу з Техасу на Середній Захід. Крах фондового ринку призвів до розвалу імперії цінних паперів Інсулла. Під час початку Великої депресії попит на енергоносії ненадовго знизився, проте комунальні підприємства Чикаго допомогли відновити економіку.
Після Другої світової війни попит на енергію у вигляді газу та електрики зріс. Компанія Commonwealth Edison Company зіграла провідну роль, ставши першою приватною фірмою, що експлуатувала атомну електростанцію. У квітні 1960 року Dresden Station почала виробляти електрику, започаткувавши програму будівництва, яка в кінцевому підсумку зробила Чикаго мегаполісом, найбільш залежним від цього виду енергії в США.
Аналізуючи все вищесказане, можна зробити висновок, що завдяки різним компаніям та їхнім інноваціям, у місті з’явилося якісне освітлення.
