Історія громадського транспорту в Чикаго бере свій початок з середини 19 століття. А точніше, до 1848 року Чикаго було “пішохідним містом”. Люди могли дістатися з однієї точки в іншу тільки пішки або верхи на конях. У 1850 році населення активно збільшувалося, у зв’язку з цим виникла потреба в громадському транспорті, пише chicago-future.com.
Все починалося з кінних возів
Першими міськими дорогами людей перевозили омнібуси — вози на кінній тязі, розраховані на 20-30 осіб. У Чикаго вони з’явилися в 1852 році. Довжина воза становила 12 футів, рухався він зі швидкістю 3 милі на годину. Поїздка на омнібусі коштувала 5 центів, на той час це було не дешево, тому користуватися таким громадським транспортом могли дозволити собі не всі.
Погане водовідведення, що перетворило вулиці міста на трясовину після дощу, призвело до того, що з 1859 року омнібуси замінили залізницею (конкою). Перші кінні вагони були конструкціями, оснащеними колесами, які легко пересувалися по рейках, прикріплених до дощок.
У період з 1855 року по 1856 рік магістральними залізницями почали возити людей на довколишні літні курорти. Отож цей вид транспорту став дуже популярним серед містян, які не бажали долати багато кілометрів пішки.
Оскільки населення Чикаго збільшувалося, у 1890 році воно сягнуло 1 мільйон осіб, керівники залізниці почали шукати ефективніші методи перевезення пасажирів.
Використання невеликих парових локомотивів для тяги трамваїв не увінчалося успіхом. У 1882 році кінні лінії успішно переобладнали на канатні дороги, на яких можна було розвинути швидкість до 14 миль на годину. У 1890 році ввели в експлуатацію перший електричний тролейбус.
Незабаром у центрі міста почали утворюватися великі затори, це призвело до будівництва перших у Чикаго надземних залізниць. У 1897 році відкрили естакаду “The Loop”. У 1914 році всі компанії вуличного залізничного транспорту, що утворилися, об’єднали під одним керівництвом, і вони почали називатися “Chicago Surface Lines”.
Розвиток громадського транспорту в місті
Автобусне сполучення в Чикаго почалося в 1927 році, коли на Дайверсі-авеню (тепер “Diversey Parkway”) ввели в експлуатацію перші бензинові автобуси. За ними розпочалося введення тролейбусного руху в 1930 році.
У 1945 році компанія “The Chicago Surface Lines” (“CSL”) придбала трамваї “Green Hornet”. Цього ж року створили Чиказьке транзитне управління. У 1947 році воно взяло на себе управління швидкісним транспортом і трамваями.
У 1985 році рух трамваїв у Чикаго припинився.
У 1961 році “CTA” придбала у “GM” перші автобуси “New Look”, які працювали на дизельному пальному. До 1976 року всі автобуси, що працюють на газовому пальному, були повністю замінені дизельними.
У 1979 році було введено в експлуатацію перші 55-футові автобуси. Їх часто називали “Big Bend Bus” через вигнуту частину у вигляді гармошки в центрі автобуса, яка дозволяла йому легко робити повороти.
У 1995 році в Чикаго вперше з’явилися автобуси з низькою підлогою, в яких не було сходинок у передній частині, такий транспорт був дуже зручним для інвалідів-візочників і літніх людей.
У 2006 році “CTA” придбала перші дизель-електричні гібридні автобуси у компанії “New Flyer of America, Inc”. Такий транспорт має високу екологічність завдяки зниженню викидів.
У сучасному Чикаго ідеально розвинена мережа громадського транспорту. Вона охоплює 152 автобусних маршрути й 8 ліній метро. Місто обслуговують 2 великих і кілька дрібних аеропортів. Городяни та туристи можуть вибирати для себе зручний метод пересування. Найчастіше перевагу віддають метро.
